DataLife Engine > Версия для печати > Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

У свято Стрітення Господнього Церква згадує важливу подію в земному житті Господа нашого Ісуса Христа (Лк. 2, 22 - 40). У 40-й день по народженні Богонемовля принесли в Єрусалимський храм - центр релігійного життя богообраного народу. За законом Мойсея (Лев. 12) жінці, яка народила немовля чоловічої статі, протягом 40 днів було заборонено входити в храм Божий. Після цього терміну мати приходила в храм з немовлям, щоб принести Господу подячну і очисну жертву. Пресвята Діва, Матір Божа, не мала потреби в очищенні, бо непорочно зачала і народила Джерело чистоти і святості, але по глибокому смиренню Вона підкорилася повелінню закону.

В той час жив у Єрусалимі праведний старець Симеон. Йому було одкровення, що він не помре, поки не побачить Христа Спасителя. За волею Божою, благочестивий старець прийшов у храм в той час, коли Пресвята Богородиця і праведний Йосип принесли туди Немовля Ісуса, щоб виконати законний обряд. Богоприємець Симеон узяв Богонемовля на руки, і благословивши Бога, сказав пророцтво про Спасителя світу: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля "(Лк. 2, 29 - 32). Пресвятій Діві праведний Симеон сказав: "Се лежить Цей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і на знак суперечок, і Тобі Самій зброя пройде душу, щоб відкрились помисли багатьох сердець!" (Лк. 2, 35).

У храмі була також 84-річна вдова Анна пророчиця, дочка Фануїлова, "яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові вдень і вночі. І вона в той час, підійшовши, славила Господа і говорила про Нього (Богонемовля) всім, хто очікував визволення Єрусалиму "(Лк. 2, 37 - 38).

До Різдва Христового всі праведні мужі і жінки жили вірою в Грядущого Месію Спасителя світу і чекали Його пришестя. Останні праведники Старого Завіту - праведний Симеон і пророчиця Анна удостоїлися зустріти в храмі Носія Нового Завіту, в особі якого вже зустрілися Божество і людство.

Свято Стрітення Господнього відноситься до найдавніших свят християнської Церкви. Відомо, що в день цього торжества промовляли проповіді святителі Мефодій Патарский (+ 312), Кирил Єрусалимський (+ 360), Григорій Богослов (+ 389), Амфілохій Іконійський (+ 394), Григорій Нісський (+ 400), Іоанн Златоуст (+ 407 ). Але, незважаючи на раннє походження, це свято до VI століття звершувалося не так урочисто. У 528 році, за імператора Юстиніана (527 - 565), Антіохію спіткало лихо - землетрус, від якого загинуло багато народу. За цим нещастям було інше. У 544 році з'явилася морова язва, що забирала щоденно по декілька тисяч чоловік. У ці дні всенародного лиха одному з благочестивих християн було відкрито, щоб святкування Стрітення Господнього здійснювати урочистіше.

Коли в день Стрітення Господнього було звершено всеношне бдіння і хресний хід, лиха у Візантії припинилися. На подяку Богові, Церква в 544 році встановила святкувати Стрітення Господнє урочистіше. На згадку цієї події в деяких обителях звершується перед літургією хресний хід і буває літія зі співом стихир свята і канону.

Багатьма співами прикрасили свято церковні піснетворці: в VII столітті - святитель Андрій, архієпископ Критський, і в VIII столітті - святитель Косма, єпископ Маіумський, преподобний Іоанн Дамаскін, святитель Герман, Патріарх Константинопольський, у IX столітті - святитель Йосип Студит, архієпископ Солунський.

З подією Стрітення Господнього пов'язана ікона Пресвятої Богородиці, іменована "Пом'якшення злих сердець", або "Симеонове пророцтво", яку необхідно відрізняти від ікони "Семистрільна".

Ікона " Симеонове пророцтво" символізує виконання пророцтва праведного старця Симеона: "Тобі Самій зброя пройде душу" (Лк. 2, 35).

Свято Стрітення Господнього стає відомим на Сході з IV століття, а на Заході - з V століття за папи Геласія II (494 р.).

Святкування Стрітення віднесене до 2 (15 за новим стилем) лютого по тій причині, що 2 (15 за новим стилем) лютого - сороковий день від Різдва Христового (25 грудня, або 7 січня за новим стилем).