Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 226 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 226 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 230 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 230 DataLife Engine > Версия для печати > Неділя про блудного сина
DataLife Engine > Проповідь > Неділя про блудного сина

Неділя про блудного сина


21 февраля 2011. Разместил: tinet
alt"всі мені можна, та не все на користь; все мені дозволено, але ніщо не повинно володіти мною." Так наставляє сьогодні всіх нас, і особливо молодь, св. ап. Павло. А слово Спасителя про блудного сина – це ілюстрація до слів ап. Павла. З настанови ап. Павла людина користується зазвичай першою частиною: "все мені дозволено," не замислюючись над тим – чи корисно це, як у сенсі духовному, так і фізичному, тілесному. І не замислюючись, поступово потрапляє в тенета свавілля, а потім – і в пута рабства, що згодом приводить її до тяжких випробувань і страждань від самими ж нами створених неприродних умов життя.

Чим пояснити подібну відсутність розсудливості в людині? На це запитання відповідає нам притча про блудного сина.

Юнак, мабуть із хорошої сім'ї, що видно по його батькові і старшому братові, котрий ніби сполучив свою волю з волею батька, нічим його в житті не засмучуючи. І раптом цей молодший син стає блудним. Як це сталося? А ось як, – поступово. Забезпечений всім необхідним для життя, маючи перед собою все доступне людині, він спершу впадає у гріх самозакоханості, потім піддається тілесній налаштованості, і з цього починається його відрив від батька. Він стає самовпевненим, чуттєвість в ньому починає переважати над вищими прагненнями душі, він стає рабом своєї чуттєвості, рветься до уявної волі, котра фактично вводить людину в рабство.

Зарозумілість, плотська налаштованість та самовпевненість і привели його до Отця з вимогою: "Батьку, я вже повнолітній, віддай мені те, що за законом належить мені отримати від тебе. У твоїх настановах я більше не маю потреби, хочу жити на своїм розумінням і бажанням." Захотів, нещасний, свободи, а потрапив у принизливе рабство. Це – логічний результат свавілля, відриву від батьківської волі. Такий, як бачимо, результат свавілля, котре прагне до примарної волі.

Таким чином, як ми бачимо в цій притчі, гріх народжується не в Богом створеній людській природі, а в тумані особистого вибору. Гріх народжується тоді, коли людина забуває закон ієрархії, коли нижчий імпульс реалізується замість поклику до вищого...

Гріх народжується як не вчасно, недоречно реалізований добрий імпульс. Святі отці вчать, що всі бажання і прагнення, навіть порухи душі за своєю суттю не гріховні, але якщо вони виявляються і діють на благо – кожен у свій час. Навіть лють доречна, якщо вона спрямована не проти ближнього, але проти гріховних звичок і пристрастей...

Грецьке слово «гріх», «амартіа» буквально означає «промах» – промах стріли, яка потрапила мимо цілі... Всі ми чудово розуміємо про що йде мова – не гріх, наприклад, вживати їжу, але гріх об'їдатися, або снідати перед Причастям...

І добре, коли в якийсь момент своїх страждань, заблудший неминуче усвідомить свої помилки, згадає Батьківські повчання і, якщо серце його не стало впертим в злобі і гріхах, то він повернеться в лоно Батьківського серця, повернеться зі страхом за свою негідність, за свою нікчемність перед ображеною гідністю Отця. Образ подібного повернення в Отчий дім дає нам Євангеліє в притчі про блудного сина. На щастя, в блудного сина збереглася вдячна пам'ять про Отця, і це врятувало його.

Церква нагадує нам сьогодні, напередодні Великого Посту про те, як важливо «отямитися» – ось сутність покаяння, «зміни розуму»... Важливо «отямитися», усвідомити свою відчуженість від Бога, усвідомити згубність хаосу, що панує в наших серцях, тоді стає можливим повернення до справжнього життя, до справжнього покаяння і повернення до радості спілкування з Богом.

Дуже важко часом зрозуміти наскільки ми далекі від справжнього життя, що щось безцінне, прекрасне, чисте зруйновано, розбито в нас! Що замість гармонії в наших душах хаос, замість Царства Небесного – щось протилежне. Але лише це покаяння може відродити, запалити в нас бажання повернутися в загублений дім.

«Встану і піду!» – як просто і як одночасно важко зробити таке рішення!..

Отже, підводячи нас до святої Чотиридесятниці, притчею про блудного сина спонукає нас Господь подумати: чи не є блудним сином кожен з нас, чи завжди живемо ми за волею Божою про нас? Нагадуючи нам про все це, Церква кличе нас, щоб ми перевірили наше життя і повернулися на шлях Господньої волі, стали цілісними і піклувалися про стяжання, особливо у дні Святої Чотиридесятниці, Подоби Божої.


Джерело: Ужгородська Українська богословська академія