Преподобний Олексій, чоловік Божий
31 марта 2011. Разместил: tinet
Преподобний Олексій, чоловік Божий, народився у Римі від знатних і благочестивих батьків. Батько його Євфіміан був сенатором. Він відрізнявся душевною добротою, був милосердний до хворих і стражденних, щодня влаштовував у себе вдома три столи: для сиріт і вдів, для подорожніх і для жебраків. У Євфіміана і дружини його Аглаїди довго не було дітей, і це затьмарювало їхнє щастя. Але благочестива Аглаїда не залишала надії - і почув її Бог, і послав їм сина. Батько назвав немовля Олексій (у перекладі з грецького «захисник»). Святий Олексій ріс здоровою дитиною, добре і старанно вчився. Коли ж він досяг повноліття, Євфіміан і Аглаїда вирішили його одружити. Вони вибрали для сина дівчину царської крові, дуже красиву і багату. Залишившись після весілля наодинці з молодою дружиною, святий Олексій віддав їй свій золотий перстень і поясну пряжку зі словами: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, аж поки не відновить нас Своєю благодаттю». Потім він вийшов із шлюбного спокою і тієї ж ночі залишив рідну домівку. Сівши на корабель, що відпливає на Схід, юнак прибув до Лаодикії Сірійської. Тут він пристав до погоничів ослів і дістався з ними до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, відображений на плащаниці. Роздавши залишки майна, юнак одягнувся у лахміття і став просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Щонеділі причащався він Святих Христових Тайн. Ночами Олексій не спав і молився. Споживав він тільки хліб і воду.
Тим часом батьки і дружина святого Олексія, зажурені його зникненням, послали слуг своїх на пошуки. Були вони і в Едесі, входили в храм Пресвятої Богородиці і подавали милостиню святому Олексію, не пізнавши його. Через деякий час слуги повернулися до Риму, так і не знайшовши святого Олексія. І нікому з рідних не було одкровення про нього. Тоді вони змирилися, і хоча продовжували сумувати й тужити за ним, але поклалися на волю Божу.
Преподобний Олексій провів у Едесі сімнадцять років, просячи милостиню в притворі храму Богородиці. Сама Пречиста, з'явившись уві сні церковному сторожу, відкрила, що жебрак Олексій є чоловік Божий. Коли ж мешканці Едесси стали шанувати його, преподобний Олексій таємно втік. Він думав відправитися в місто Тарc (у Малій Азії, батьківщина святого апостола Павла), але корабель, на якому плив преподобний, потрапив у сильну бурю і збився з курсу, довго блукав і пристав нарешті до берегів Італії, неподалік від Риму. Святий Олексій, побачивши в цьому Промисел Божий, пішов до дому батька свого, бо був впевнений, що його не впізнають. Зустрівши батька свого Євфіміана, він попросив у нього притулку і згадав про рідних його, що перебувають у мандрівці. Той радий був прийняти жебрака, дав йому місце в сінях свого будинку, велів носити йому їжу з господарського столу і приставив слугу для допомоги йому. Решта слуг із заздрості стали нишком ображати жебрака, але преподобний Олексій прозрів у цьому диявольську спокусу і приймав знущання зі смиренням і радістю. Він як і раніше харчувався хлібом і водою, а ночами не спав і молився. Так минуло ще сімнадцять років. Коли ж наблизився час кончини його, преподобний Олексій записав все життя своє, і те таємне, що було відомо батьку з матір'ю, і слова, сказані дружині в шлюбному покої.
У неділю після Божественної літургії в соборі святого апостола Петра відбулося чудо. Від святого престолу пролунав голос зверху: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився про Рим і весь народ його». Весь народ в жаху і завзятті упав ниць. У четвер увечері, в соборі апостола Петра молили Господа відкрити їм чоловіка Божого - і з престолу пролунав голос: «У будинку Євфіміана - чоловік Божий, там шукайте». У храмі були присутні римський імператор Гонорій (395-423), а також Папа Римський Інокентій I (402-417). Вони звернулися до Євфіміана, але той нічого не знав. Тоді слуга, приставлений до святого Олексія, розповів Євфіміану про його праведність. Євфіміан поспішив до преподобного Олексія, але вже не застав його в живих.
Лик блаженно спочилого святого сяяв світлом нетутешнім. У руці преподобний Олексій тримав міцно затиснутий сувій. Тіло святого Олексія з належними почестями перенесли й поклали на ложе. Імператор і Папа Римський вклякнули на коліна, просячи святого розтиснути руку. І святий Олексій виконав їх прохання. Сувій з життєписом святого був прочитаний читцем храму в ім'я святого апостола Петра. Батько, мати і дружина святого Олексія з плачем припали до тіла святого, вклонилися його чесним останкам. При вигляді такого горя багато хто плакав. Ложе з тілом святого Олексія було поставлено посеред центральної площі. До нього став стікатися народ, щоб очиститися і звільнитися від недуг своїх. Німі починали говорити, сліпі прозрівали, одержимі і душевнохворі видужували. Бачачи таку благодать, імператор Гонорій і Папа Інокентій I самі понесли тіло святого в похоронній процесії. Чесні останки святого Олексія, чоловіка Божого, поховані в храмі в ім'я святого Боніфатія 17 березня 411 року. У цей день святкується пам'ять преподобного Олексія, чоловіка Божого. У 1216 році були знайдені мощі святого. Житіє його здавна було одним з найулюбленіших на Русі.