Перенесення мощей святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця з Мир Лікійських у Бар
21 мая 2011. Разместил: tinet
В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх жителів, і супроводжували свої жорстокості оскверненням святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани намагались знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.У 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда пограбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд відправився в Мири Лікійські з наміром зламати гробницю святителя Миколая. Але натомість він зламав іншу, що стояла поряд з гробницею Святителя. Тільки святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.
Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.
В 1087 році барські та венеціанські купці вирушили в Антіохію для торгівлі. І ті й інші припускали на зворотному шляху взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. У цьому намірі жителі Бар випередили венеціанців і першими висадилися в Мирах. Попереду послали двох людей, які, повернувшись, повідомили, що в місті – все тихо, а в церкві, де покоїться найбільша святиня, вони зустріли тільки чотирьох ченців. Негайно 47 людей, озброївшись, вирушили до храму святителя Миколая, ченці-охоронці, нічого не підозрюючи, вказали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощей святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцю. У цьому видінні Святитель наказував дбайливіше оберігати його мощі. Оповідання це надихнуло барян; вони побачили для себе в цьому видінні зволення і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри й запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Охоронці відмовилися від грошей і хотіли оповістити мешканців про нещастя, яке їм загрожувало. Але прибульці зв'язали їх і поставили біля дверей свою сторожу. Вони розбили церковний поміст, під яким стояла гробниця з мощами. У цій справі особливою ретельністю відзначався юнак Матвій, який бажав якомога швидше виявити мощі Святителя. Від нетерпіння він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Лупп і Дрого, звершили літію, після якої той же Матвій став витягати з переповненого миром саркофага мощі Святителя. Це відбулося 20 квітня 1087 р.
Зважаючи на відсутність ковчега, пресвітер Дрого загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені монахи повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощей Чудотворця. Натовпи народу зібралися на березі, але було пізно ...
8 травня кораблі прибули в Бар, і скоро радісна звістка облетіла все місто. На наступний день, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що викликало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була побудована церква в ім'я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.
Подія, пов'язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця і ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня. Спочатку свято перенесення мощей святителя Миколая відзначалося лише мешканцями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не був прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощей було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середніх віків звичаєм шанування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам'яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією.
Українською Православною Церквою святкування пам'яті перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар 9 травня встановлено незабаром після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування нашим народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно з прийняттям християнства. Слава про чудотворіння, явлені Святителем на землі й на морі, була широко відома російському народу. Їх невичерпна сила і велика кількість свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-благодійника, став особливо дорогий серцю українського народу, тому що він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотворіннями ознаменувалася віра українського народу в невичерпну допомогу Угодника Божого.
Сказання про чудеса Святителя, звершені на нашій землі, стали записуватися ще в далекій давнині. Незабаром після перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар, з'явилася вітчизняна редакція житія і повісті про перенесення його святих мощей, написаної сучасником цієї події. Ще раніше було написано похвальне слово Чудотворцю. Щотижня, щочетверга, Українська Православна Церква особливо шанує його пам'ять.
На честь святителя Миколи споруджувалися численні храми та монастирі, українці називали його іменем своїх дітей при Хрещенні. В Україні збереглися численні чудотворні ікони великого Святителя. Немає жодного будинку і храму в Українській Церкві, в якому не було б образу святителя Миколая Чудотворця.