DataLife Engine > Версия для печати > Оксана Макар навчила українців співчувати та відчувати

Ім'я миколаївської дівчини Оксани Макар упродовж доби опинилося на вустах усієї України, повідомляє ТСН. Один рядочок сухого тексту кримінальної хроніки викликав шалену хвилю обурення – багатотисячні мітинги, мільйони повідомлень у блогах та на форумах, групи в соцмережах та збір коштів.

Історію Оксани Макар підхопили засоби масової інформації та політики, її обговорювали на кухнях та на ринках. Українці мають різні думки. Хтось каже таке: "У мене дочка двадцять два роки, але, вибачте, щоб по кафе десь розгулювала, ні, не виходжує". Хтось обурюється, яка жорстока зараз молодь. Якась жіночка навіть не добирає слів: "Подонки, уроди, я би ось через таких повернула б смертну кару".

Трагедія в Миколаєві продемонструвала шалену кількість проблем, які до того в суспільстві ніби не помічали. Знову заговорили про мажорів, безкарність та бездіяльність тих, хто має захищати. "Держави як такої не існує, - переконує письменниця Ірена Карпа. - Держава – це просто лінгвістична форма, вона нас не захищає, і якщо ми хочемо захисту, це можемо зробити тільки ми самі!"

Вкотре став очевидним жалюгідний стан нашої медицини. Перші фото смертельно пораненої Оксани Макар у Миколаївській лікарні – на жахливому візочку під лампою, із пластиковою пляшкою з-під мінералки замість одноразового сечоприймача та коментарі лікарів, які запевняли, що роблять усе можливе.

Зрештою, історія Оксани продемонструвала купу етичних проблем. Адже в суспільстві розпочалися гучні суперечки: чи слід повертати смертну кару, чи слід співчувати дівчині з небездоганною репутацією та чи варто надсилати гроші мамі, яка нібито має проблеми з алкоголем.

"Якщо в людини на лобі мішень намальована, це не значить, що треба в неї стріляти!" - такої думки Ірена Карпа.

Правозахисник та вчений Мирослав Маринович пояснює: насправді, у певний момент люди злякалися. Бо в історії Оксани Макар кожен побачив свою історію та своє життя. І цю жахливу картинку захотілося забути, як страшний сон. "Мене вражала неспроможність суспільства робити правильні етичні висновки, - каже Маринович. - Це приголомшує, ми просто повинні пройти якийсь елементарний лікбез, щоб опанувати звичайні правила, які знали наші предки тисячі років тому...."

"Історія Оксани Макар насправді змінила суспільство, бо примусила хоч недовго, але відчувати та співчувати, - каже відомий філософ та дідусь чотирнадцятирічної онуки Мирослав Попович. - Мені було страшенно боляче!"

Більше читайте тут: http://tsn.ua/ukrayina/makar2.html