DataLife Engine > Версия для печати > Житіє святих на кожен день

Пророк Ісая – біблійний пророк , належить до 4 «великих» пророків Старого Заповіту. Святий Ісая походив з Єрусалима. Він проповідував Господнє слово близько сорока років у VII ст. перед Христом у своїй пророчій Книзі. За проповідування Божих наказів він багато терпів і загинув мученицькою смертю. За наказом юдейського царя Манасії, що поклонявся ідолам, Ісаю поклали у дупло колоди і перерізали пилкою вдовж тіла. Це сталося 696 року.
За пророцтва про Ісуса Христа та Діву, котра «в утробі зачне , і Сина народить» (Іс. 7:14) , Ісаю називають Євангелістом Старого Заповіту.
Ще за сотні років до приходу Ісуса Христа на землю, Ісая сказав: «А Він ранений за наші гріхи, за наші провини . Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено. Усі ми блукали, як ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу і на Нього Господь поклав гріх усіх нас»

Перенесення мощей святителя Миколая
В XI сторіччі грецька імперія зазнавала лихоліття. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, паплюжили святі храми, мощі, ікони, книги. Мусульмани хотіли знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. Опоганення святинь обурювало християн. Особливо побоювались за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі св. Миколая.
В 1087 р. барські купці прибули в Мири Лікійські. Спочатку вони хотіли викупити у місцевих ченців мощі Св. Миколая. Але ченці відмовились. Тоді прибульці зв’язали їх, розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. Там вони знайшли саркофаг, наповнений запашним святим миром, відслужили літію і принесли мощі на корабель. 8 травня кораблі прибули в Бар і 9 травня мощі Святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву св. Стефана. Перенесення святині супроводжувалось численними зціленнями хворих. Через рік була збудована церква в ім’я св. Миколая.
Образ Святителя всесильного Чудотворця – Доброчинця став особливо дорогим серцю нашого народу, бо він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотвореннями ознаменувалася віра народу в щедру допомогу Угодника Божого.

Святий мученик Христофор жив у III ст. і постраждав близько 250 р. при імператорі Декії. Він був людиною високого зросту і надзвичайної сили, схожий на звіра. За переказами спочатку Христофор мав гарну зовнішність, але, бажаючи уникнути спокус для себе і оточуючих, просив Господа дати йому потворне обличчя, що й здійснилося. До свого Хрещення він носив ім’я Репрев, і ісповідував віру в Христа. Імператор Декія послав 200 воїнів, щоб вони привели відомого силача до нього. Репрев підкорився без опору. В дорозі відбулися чудеса: сухий посух у руці святого розцвів. За його молитвою умножився хліб, якого бракувало у мандрівників. Воїни, вражені чудесами, увірували в Христа і разом з Репревом були хрещені антіохійським єпископом Вавілою.
Коли Св. Христофор представ перед імператором, той вжахнувся його зовнішністю і вирішив змусити його відректися від Христа хитрістю. Він наказав двом жінкам – блудницям, Каликії та Акилині, схилити його до зречення від Христа і добитися згоди принести жертву ідолам. Але жінки були самі навернені Св. Христофором до віри у Христа і, повернувшись до імператора, оголосили себе християнами, за що були піддані жорстоким катуванням і померли мученицями. Декія наказав також стратити і воїнів, що увірували в Христа, а Христофора – кинути у розпечену мідну скриньку. Проте Св. Христофор залишився неушкодженим. Після багатьох жорстоких катувань мученику нарешті відрубали голову мечем. Своїми чудесами Христофор навернув до Христа до 50 тисяч язичників.
Мощі Св. Христофора знаходяться у абатстві Сен – Дені у Франції

Преподобний Йосиф Оптинський ( в миру Іван Литовкін) народився 2 листопада 1837 р. в благочестивій віруючій багатодітній сім’ї в с. Городище Харківської губернії. З дитинства Іван був добрим, милостивим, лежала на ньому печать обраності. Було йому видіння Божої Матері і загорілась у дитячому серці жива віра та любов до Цариці Небесної . Він рано став сиротою, зазнав багато лиха в житті, але не озлобився. З ним був Покров Божої Матері . Постійною супутницею та розрадницею його була молитва. І Господній промисел божий приводить його в Оптину пустель. Преподобний старець Амвросій благословляє його залишитись в Оптиній пустелі. Так 1 березня 1861 р. почався чернечий шлях довжиною в півстоліття. Спочатку була праця у трапезній, потім брата Івана визначили у келійники до преподобного Амвросія. У 1872 р. він був пострижений у мантію з ім’ям Йосиф, у 1877 р. – висвячений у сан ієродиякона , а 1 жовтня 1884 р. за літургією на честь урочистого відкриття Шамординської жіночої обителі преподобний Йосиф був рукоположений у сан ієромонаха. До цього часу він уже був старшим келійником старця Амвросія. Тихий, серйозний, виходив він до відвідувачів, уважно вислухував, в точності передавав відповідь старця, нічого не додаючи від себе. Але все частіше старець відсилав відвідувачів запитати поради у келійника , і всіх вражало, що його слова буквально збігалися з тим , що говорив сам преподобний Амвросій.
У 1891 р. прп. Амвросій помер. Тепер на Йосифа лягли обов’язки скитоначальника , духівника Оптинської братії і шамординськіх сестер. Ці обов’язки він виконував 20 років. З 1905 р. довго хворів, а 9/22 травня 1911р. прп. Йосиф тихо відійшов до господа. Рука покійного була м’якою і теплою, як у живого .Прп. Йосиф здобув від Господа повноту духовних дарів, і багато хто випробував на собі його дар прозорливості і зцілень. Він ні з ким не вів довгих бесід , вміючи в кількох словах виразити найголовніше, наставити, втішити, сила його благодатної молитви була вищою і дорогоціннішою будь-яких слів.

'Житіє

Преподобний Шіо (Симеон) Мгвимський народився в Антіохії Сирійській в кінці 5 ст.
Батьки його були християнами, Любов до Господа вони прищепили і своєму єдиному сину . Юнак вивчив Святе Письмо і вже в ранні роки був обдарований здатністю тлумачення Слова Божого .
Під впливом святого подвижника Івана Задознійського , Шіо переконує своїх батьків стати ченцями і сам отримує постриг від прп. Івана. Через 20 років Шіо, в числі 12 інших учнів св. Івана , вирушає до Іверії (Грузії) для проповіді Слова Божого.
Послуживши цій справі, Шіо побажав стати відлюдником і довгій час проводить у лісових нетрях, в пустелі де посилився у тісній печері. За суворий аскетичний подвиг Шіо удостоївся дивовижних видінь. У скелі забило джерело, а з їжею до нього прилітав голуб. Цей голуб по волі Божій відкрив людям житло Шіо. І біля нього почали селитися інші пустельники. Місце подвигу Шіо перетворилося в обитель, була збудована церква Івана Хреститиля. Але прагнення до повного усамітнення жило у душі Шіо . Він залишив засновану ним обитель, попрощався з братією, залишивши для них 160 письмових доручень і, перервавши всяке спілкування зі світом, прирік себе на самітницьке життя в темній, глибокій печері. Їжу святому спускали туди на мотузці. Коли Шіо закінчив своє земне життя, він був похований у заснованій ним обителі . Святі мощі його й донині служать оберегом обителі, що одна з не багатьох вціліла в Грузії.

Житіє святих на кожен день - 22 травня