Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 226 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 226 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 230 Warning: Use of undefined constant Ymd - assumed 'Ymd' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/nezhin/public_html/pokrovachurch/engine/modules/show.full.php on line 230 DataLife Engine > Версия для печати > Житіє святих на кожен день - 31 травня
DataLife Engine > Житія святих, Церковний календар > Житіє святих на кожен день - 31 травня

Житіє святих на кожен день - 31 травня


31 мая 2012. Разместил: admin
Пам’ять святих отців семи Вселенських соборів.
Розповсюдження християнства супроводжувалося суперечливими трактуваннями Божественної істини. Розбіжності між вченнями богословських шкіл та термінами святкування Пасхи, розповсюдження єресей ставило під загрозу єдність Церкви та її пастви. Тому за ініціативою деяких єпископів та імператора Констянтина з IV століття скликаються Вселенські Собори, рішення яких міцно тримають основи Церкви та оберігають істину Божу. Сьогодні православна Церква вшановує пам'ять святих отців семи Вселенських Соборів.


Житіє святих на кожен день - 31 травня
 
Житіє святих на кожен день - 31 травня
 
Житіє святих на кожен день - 31 травня
 
Житіє святих на кожен день - 31 травня
 
Мученики Феодот Анкирський і сім дів - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра і Евфрасія.
Святий мученик Феодот і святі мучениці сім дів - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра і Евфрасія, жили в 2-й половині III століття в місті Анкирі, Галатійської області, і мученицьки померли за Христа на початку IV століття. Святий Феодот був "корчемніком", мав свій готель, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти і цнотливості, виховував у собі стриманість, підкоряв плоть духу, вправляючись у пості та молитві. Своїми розмовами він приводив юдеїв і язичників до християнської віри, а грішників - до розкаяння і виправлення. Святий Феодот прийняв від Господа дар зцілень і лікував хворих покладанням на них рук.
Під час гоніння імператора Диоклитіана (284 - 305) на християн в місто Анкиру був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Багато християн бігли з міста, залишаючи свої будинки і майно. Феотекн оповістив всіх християн, що вони зобов'язані принести жертву ідолам, у випадку ж відмови будуть віддані на муки і смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їх розкрадали.
У країні настав голод. У ці суворі дні святої Феодот в своєму готелі давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, приховував переслідуваних, зі своїх запасів давав у розорені церкви все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в'язниці, надаючи допомогу невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу-Спасителю. Феодот не лякався ховати останки святих мучеників, таємно виносячи їх або викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкирі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали здійснювати в його готелі. Усвідомлюючи, що йому теж належить мученицький подвиг, святий Феодот в бесіді зі священиком Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, обране ними обома. На підтвердження цих слів святий Феодот віддав свій перстень священику.
У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви - Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Юлія, Олександра і Евфрасія, з юних років присвятили себе Богові, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли старечого віку. Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були віддані на катування, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Юнаки схаменулися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь у святкуванні "обмивання ідолів", як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері. У наступну ніч свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Святий Феодот, узявши з собою свого друга Поліхрона та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях вказувала палаюча лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, з'явився святий мученик Сосандр. Перелякана варта почала утіккати. Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де і поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн і передавати їх на муки. Був схоплений і Поліхрон. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота, як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот став готуватися до смерті за Христа; підносячи разом з усіма християнами старанні молитви, він заповідав віддати його тіло священику Фронтону, якому раніше віддав свій перстень. Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя тортрур і разом з тим обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа. Святий Феодот прославив Господа Ісуса Христа, сповідав свою віру в Нього. У люті язичники застосували щодо святого тривале катування, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і був відведений до в'язниці. На наступний ранок правитель знов наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відтяти мученику голову. Страта відбулася, але буря, що піднялася, перешкодила воїнам спалити тіло мученика. Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло. В цей час священик Фронтон проходив прилеглою дорогою, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника. Біля місця, де лежало тіло святого Феодот, осел раптом впав. Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота. Священик зрозумів, що Господь промислительно привів його сюди. Він поклав святі останки на осла, і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю віддав землі. Згодом він спорудив на цьому місці церкву. Святй Феодот прийняв Смерть за Христа 7 червня 303 або 304 року, а так його пам'ять звершується 31 травня, в день смерті святих дів.
Опис життя і мученицького подвигу святого Феодота і страждання святих дів склав сучасник і сподвижник святого Феодота і очевидець смерті його - Ніл, що знаходився в місті Анкирі в період гоніння на християн імператора Диоклитіана.

Святі мученики Петро, Дионісій, Андрій, Павло, Христина(249-251).
Святі мученики Петро, Діонісій, Андрій, Павло, Христина постраждали при імператорі Декіі (249 - 251). Першим з них постраждав юнак Петро в місті Лампсака. Приведений на суд правителя Опітіміна, він безстрашно визнавав свою віру в Христа. Благочестивого юнака примушували відректися від Господа і вклонитися ідолу богині Венери, але мученик відмовився виконати наказ, заявивши привселюдно, що християнин не буде кланятися ідолу блудної жінки. Святий Петро був підданий жорстоким катуванням, але відважно зазнав муки, дякуючи Господу Ісусу Христу, що подає йому Свою всесильну допомогу, і був усічений мечем. У той же час були віддані суду Діонісій, Нікомах і два воїни, приведені з Месопотамії, а також Андрій і Павло. Всі вони сповідали свою віру в Христа і відмовилися принести жертву ідолам, за що були віддані катуванням. До великої скорботи всіх християн Нікомах не встояв і відрікся від Господа Ісуса Христа, пішов в капище і приніс жертву. Негайно ж він піддався жахливому біснуванню і помер у страшних муках. Зречення Нікомаха почула 16-річна дівчина Христина, яка вигукнула: "Окаянний і пропащий чоловіче! Ось ти через одну мить слабкості здобував собі тепер вічні і невимовні муки!" Ці слова почув правитель. Він наказав схопити святу діву і, дізнавшись від неї, що й вона християнка, віддав її на осквернення блудних. У будинок, куди привели святу діву, з'явився Ангел. Злякані його грізним виглядом мужчини зі сльозами стали просити прощення у святої діви і благали помолитися за них, щоб не спіткало їх покарання Господнє.
На наступний ранок перед правителем знову постали святі Діонісій, Андрій і Павло. За сповідання віри в Христа вони були віддані у натовп язичників на розтерзання. Святих прив'язали за ноги, потягли до місця страти і там побили камінням. Під час страти прибігла свята Христина, щоб померти разом з мучениками, але, за наказом правителя, вона була усічена мечем.

Житіє святих на кожен день - 31 травня
Святі мученики Іраклій, Павлин і Венедим Афінські.
Святі мученики Іраклій, Павлин і Венедим постраждали за Христа у місті Афінах. Там вони проповідували язичникам про Христа і переконували їх залишити поклоніння бездушним ідолам. Обранці Божі були притягнуті до суду разом зі своїми учнями, що сприйняли правдиву віру. Після багатьох катувань всі вони були кинуті в розжарену піч, в якій і віддали свої душі Богові.

Святі мученики Симеон, Ісак та Вахтисій Персидські.
Святі мученики Симеон, Ісак та Вахтисій були християнами і жили в III столітті в Персії за царя Сапора, жорстокого гонителя християн. Святих примушували відректися від Христа і навернутися до забобону вогнепоклонників. Але вони відмовилися, відповівши поганам: "Ми не відцураємось від Творця тварі і не вклонимося сонцю і вогню". Святих мучеників жорстоко катували, потім кинули до в'язниці, де їм не давали їжі сім днів. Нарешті, мучеників усікли мечем.

Мученики Давид і Тарічан.
Святі мученики Давид та Тарічан, грузини за походженням, були рідними братами. Ще в дитинстві вони втратили батька, і їх володіння захопив брат матері, язичник Феодосій. Через жадібність та страх, що Давід та Тарічан претендуватимуть на спадщину, він намагався навернути у язичництво спочатку свою сестру, а потім її синів. Та коли почув, що вони ніколи не відмовляться від православної віри, вбив братів. Покараний за це Богом сліпотою, він увірував у Христа, і, окроплений кров'ю Давида, отримав зцілення.