Житіє святих на кожен день - 1 червня
1 июня 2012. Разместил: admin
Святий Патрикій жив у I столітті і був єпископом міста Пруси у Віфінії (Мала Азія). Він відкрито і сміливо проповідував вчення Христа Спасителя і викривав омани язичників. За це був узятий разом з трьома пресвітерами Акакієм, Менандром і Полієном і приведений на допит до правителя міста Юлія. У той час Юлій виїжджав лікуватися на гарячі джерела і наказав вести за собою і християнського єпископа з його пресвітерами, закованими в залізні кайдани. Вмившись в теплих джерелах, Юлій приніс жертву своїм богам і, закликавши святого Патрикія та інших в'язнів, запропонував їм принести жертву поганським богам, погрожуючи у разі відмови катуваннями.
Святий Патрикій на це відповідав: "Я християнин і поклоняюся Єдиному Правдивому Богові, Ісусові Христові, Який створив Небо і землю, і ці теплі джерела на користь усім людям". За велінням Юлія святого кинули в гаряче джерело, з твердою вірою мученик молився про допомогу: "Господи, Ісусе Христе, допоможи мені, рабові Твоєму", - і залишився неушкоджений.
У безсилій люті Юлій наказав відсікти голови святителю Патрікію і трьом його пресвітерам.
Спочинок мучеників настав біля 100 року після Різдва Христового.
Преподобний Корнилій Комельський, походив з боярського роду Крюкових. Його брат Лук'ян служив при московському великокнязівському дворі. Коли Лук'ян, досягнувши похилого віку, вирішив піти в монастир преподобного Кирила Білоозерського, за ним пішов і Корнилій, який з раннього віку прагнув до відлюдного життя. Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з важкого послуху - в пекарні, носив важкі вериги, а в рідкісні години відпочинку займався списуванням церковних книг.
Пізніше з любові до самоти преподобний Корнилій залишив Білоозерську обитель, відвідав Ростов. У Новгороді святитель Генадій (пам'ять 17 грудня) намагався утримати його при собі, але подвижник оселився в пустельному місці неподалік Новгорода. Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули до чернечого життя, він перейшов до Тверської Савватієвої пустелі, а пізніше, в 1497 році, оселився в Комельському лісі, неподалік від Вологди, де влаштував собі келію.
До місця подвигів преподобного Корнилія стали збиратися ченці, і він в 1501 році побудував на цьому місці дерев'яний храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. У тому ж році митрополит Симон присвятив преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли число братії зросло, преподобний побудував кам'яний храм і написав для братії Статут, складений на основі Статутів преподобних Йосифа Волоцького і Ніла Сорського.
Це був третій Статут, написаний руським святим для ченців. Преподобний Корнилій Комельський відрізнявся щедрістю до бідних, під час голоду їм був влаштований притулок для дітей на монастирському подвір'ї. За любов до бідних і сиріт преподобний Корнилій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого (пам'ять 30 січня), до якого відчував особливе благоговіння і спорудив на честь великого подвижника храм у своїй обителі. Строгість життя святого викликало ремствування декого з братії, і преподобний Корнилій змушений був залишити обитель і оселитися на Сурському озері, в 70 кілометрах від свого монастиря. Деякий час він спасався і в Троїце-Сергієвій Лаврі. За клопотанням ченців Корнилієвої обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутися до своєї обителі. Подвижник послухався та, повернувшись до свого монастиря, передав настоятельство своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.
Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом з ними пішов у Білозерський край. Помер преподобний у віці 82 років 19 травня 1537 року. Багато учнів преподобного Корнилія також прославилися святістю життя: преподобні Геннадій Любимоградський (пам'ять 5 лютого), Кирило Новоозерський (пам'ять 17 лютого), Іродіон Ілозерський (пам'ять 11 жовтня), Адріан Пошехонський (пам'ять 18 березня), Лаврентій і Касіян Комельські (пам'ять 29 травня ).
Загальноцерковне святкування преподобному Корнилію (1 червня) встановлено 25 січня 1600 року патріархом Іовом і собором єпископів. Житіє преподобного складено учнем його Нафанаїлом в 1589 році. Є служба і похвала святому, зберігся Статут, написаний преподобним Корнилієм.
Святий Димитрій Донський народився в 1350 році, виховувався під керівництвом святителя Олексія Московського. Християнське благочестя святого князя Димитрія поєднувалося з його талантом видатного державного діяча. Він присвятив себе справі об'єднання руських земель і звільнення Русі від татаро-монгольського ярма.
Збираючи сили для вирішального бою з полчищами Мамая, святий Димитрій просив благословення у преподобного Сергія Радонезького. Старець надихнув князя, направив йому в допомогу ченців-схимників Олександра (Пересвіта) і Андрія (Ослябю). За перемогу на Куликовому полі (між річками Доном і Непрядвою) в день свята Різдва Пресвятої Богородиці князь Димитрій став іменуватися Донським. Він влаштував Успенський монастир на річці Дубенці і збудував храм Різдва Пресвятої Богородиці на могилах полеглих воїнів. Святий Димитрій преставився до Господа 19 травня 1389 року, був похований в Архангельському соборі Московського Кремля.
Преподобний Корнилій Палеостровський, Олонецький, народився в Пскові, був засновником чернечого житія на острові Палій Онезького озера в кінці XIV століття. Незважаючи на усамітнення на острові, до нього незабаром зібралися браття, для яких він побудував церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці та трапезний храм на честь святого пророка Іллі. Останні роки життя преподобний проводив у печері, в півверсти від обителі, перебуваючи в постійній молитві. Свій подвиг подвижник збільшував носінням важких вериг. Блаженний спочинок преподобного відбувся близько 1420 року, його мощі були перенесені в храм обителі його учнем, преподобним Авраамом Палеостровським (пам'ять 21 серпня), який також прославився подвижницьким життям і був пізніше похований поряд зі своїм духовним наставником у Палеостровській обителі.
Благовірний князь Іван Углицький, в чернецтвi Ігнатiй, чудотворець Вологодський (1523). Син благовірного князя Андрія Васильовича Углицького. Був запроторений до в'язниці своїм дядьком, великим московським князем Іваном III Васильовичем, і нудився в ній без провини 32 роки, спасаючись молитвою і нею втішаючись в своїх скорботах. Відчуваючи наближення смерті, прийняв схиму з ім'ям Ігнатій. Помер 19 травня 1522 року у віці 45 років. Від тіла преподобного князя виринали пахощі, що наповнили все місто. Був похований в обителі преподобного Димитрія Прилуцького.
Преподобний Сергій Шухтомський, в миру Стефан, народився в Казані. Відомо, що він три роки ходив по святих місцях Палестини і Греції, навчаючись чернечого життя. Потім повернувся до Новгорода, звідки перейшов до Соловецької обителі. У 1603 році прийняв схиму в Череповецькому Воскресенському монастирі від архимандрита Ісаї, який згодом написав ікону преподобного Сергія Шухтомского.
Прийнявши схиму, преподобний поклав на себе строгий подвиг, перебуваючи день і ніч без сну в колінопреклонних молитвах. За святе життя Господь удостоїв Свого угодника дару чудотворення і пророцтва. Помер преподобний Сергій Шухтомський 19 травня 1609 року.
Святий мученик Калуф Єгиптянин (284-303)
Святий мученик Калуф Єгиптянин жив у III столітті, походив з міста Фіви. За сповідання віри Христової був схоплений і приведений до правителя міста. За його наказом святого повісили вниз головою з важким каменем на шиї і жорстоко побили. Страждалець невпинно повторював: "Я все терплю заради надії на блаженство у майбутньому житті". Потім його відв'язали і стали примушувати принести жертву ідолам, але святий не погодився. Нарешті, він був кинутий у вогонь і там прийняв мученицький спочинок. Це сталося у 303 році. Постраждав святий мученик Калуф в часі гоніння імператора Максиміана Геркула, співправителя Диоклитіана (284 - 305).
Преподобний Іван, єпископ Готфський (VIII)
Преподобний Іван, єпископ Готфський, жив у VIII столітті. Майбутній святитель народився завдяки старанній молитві своїх батьків і з юності трудився в чернецтві. Преподобний здійснив подорож до Єрусалиму, і впродовж трьох років обійшов усі святі місця, а потім повернувся на батьківщину. У той час імператор Костянтин Копроним іконоборець (741 - 775) вигнав Готфського єпископа, і Готфські християни стали ретельно просити святого Івана бути їх єпископом. Святий Іван вирушив в Іверії (Грузії), що збереглася від поширення іконоборчої єресі, де був висвячений. Після повернення до готфян він був вимушений незабаром покинути їх і, ховаючись від переслідування хозарів, утік до Амастриди, де прожив 4 роки. Почувши про смерть кагана, святитель сказав: "Через 40 днів я піду судитися з ним перед Христом Спасителем". Дійсно, через 40 днів святитель помер, це сталося в той час, коли він звертався з настановою до народу, в 790 році. Тіло святителя було перевезено до монастиря Парфенит, розташованого у Криму біля підніжжя гори Аю-Даг, де колись жив святитель поруч з побудованим ним великим храмом в ім'я святих апостолів Петра і Павла.