Житіє святих на кожен день - 6 червня
5 июня 2012. Разместил: admin
Святий Симеон Дивногорець, званий ще Стовпник, народився в 494 році у місті Антіохії, Мала Азія. Його матір'ю була св. Марта. Ще малим хлоп'ям він поселився між пустельниками неподалік Антіохії й разом з ними вів Богопосвячене життя. Згодом 12-літній Симеон поставив собі стовп, на якому провів вісім років. Бог нагородив його даром чутворення. Маючи 20 років, він поселився на безлюдній горі біля Антіохії, де провів десять літ. Опісля його було висвячено на священика. Симеон зробив стільки чудес, що гору, де він жив, назвали Дивною, а Симеона – "Дивногорцем". Потім він прожив ще 45 років на стовпі, а в 569 році віддав свою праведну душу Господеві.
Уся християнська моральність і аскетизм спрямовані до однієї єдиної мети – набуття божественної любові. Однак, щоб досягнути цього благодатного дару, необхідно багато потрудитися й очистити свою душу від гріховної скверни. Тисячі святих угодників Божих ішли до цієї мети, віддаляючись від мирської суєти в пустелі і монастирі, віддаючись там суворим подвигам. Цих святих Церква шанує як „преподобних", тобто таких, що досягли Богоподібності найвищого ступеня. Одним із яскравих прикладів аскетизму в древній Церкві є подвиг стовпництва.
Cтовпництво – це різновид християнського аскетизму, дар особливої Божої Благодаті. Аскети-стовпники вели відлюдницьке життя у спеціальних вежах – „стовпах", куди їжа подавалася за допомогою кошиків, де подвижник провадив час у повсякденній молитві, що дозволяло наблизитися до Царя Небесного, залишивши внизу земні турботи.
Стовп, на якому подвизались аскети, звужувався на кінці. Зверху була площадка, огороджена стінкою, де й стояли стовпники. Звичайно площадка не покривалася навісом, і стовпники стійко переносили усі природні негаразди. Від площадки вниз ішли сходи, під нею іноді влаштовувалося ложе .
У стовпництві продовжилося втілення найважливішого задання Церкви – свідчення людству про Христа. „Отже йдіть, навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа" (Мф 28:19), – заповів Господь Своїм учням. І ті виконали настанову свого Вчителя. По закінченні апостольського століття свідчення ім'я Христового продовжилось у формі мучеництва. Добровільні муки та смерть за ім'я Христове жахало язичницький плебс, змушувало задуматися язичницьку інтелігенцію. Дивлячись на смерть мучеників, до Христа навернулося багато людей. Мучеництво привертало увагу закостенілого в матеріалізмі і формалізмі язичництва. І чернь, і римська аристократія довідалися, що є Бог, заради Якого люди готові віддати життя. Стовпництво привертало увагу оточуючих своєю незвичайністю. Це явище було новим за формою, але старим по суті. Своєю новизною воно знову змушувало когось задуматися, а когось іще раз заново переосмислити своє життя, згадати про те, що всі ми ходимо під Богом.
Хоча перші згадки про пустельника, який піднявся на кам'яну вежу (стовп), щоб віддалитися від світу і займатися благочестивим спогляданням, належать до 373 року (у творах Єфрема Сиріна), їх час настав майже через сто років. Стовпництво виникло в ІV столітті в Сирії.
У перші століття поширення християнства на Русі подвиг стовпництва ніс преп. Микита, стовпник Переславльський і Сава Вишерський. Микита Переславльський прославився своїм подвигом у Микитському монастирі поблизу Переславля.
До чернечого постригу Микита був збирачем податей: „Житіє" оповідає про його жорстокість і користолюбство. Керуючи збором казенних податків, він нещадно грабував мешканців і приховував зібрані гроші від князя. Якось у церкві Микита почув слова пророка Ісаї: «...навчіться робити добро, шукайте правди, рятуйте пригніченого, захищайте сироту, вступайтесь за вдову». Ця настанова запала йому в серце. Та скоро забув Микита про неї. Однак Господь нагадав про гріхи: у казані, де варилася страва, Микита побачив частини людських тіл. Після цього він назавжди змінив своє життя Він пішов у монастир, де три дні стояв біля воріт, сповідуючи свої гріхи всім, хто проходив. Прийнявши постриг, Микита поклав на себе тяжкі вериги і став, як давні стовпники, на щиру молитву. Господь прийняв його покаяння і дарував всесильну благодать зцілювати недуги. 24 травня 1186 р. святого Микиту Переславського було вбито розбійниками, які вирішили, що його вериги зроблені зі срібла.
