Житіє святих на кожен день - 13 червня
13 июня 2012. Разместил: admin
Святий апостол Єрм був єпископом у Филипополі Фракійському. Святий апостол Павло в Посланні до Римлян вітав його (Рим. 16, 14). Проповідуючи Євангеліє, апостол Єрм зазнав багато скорбот від язичників, але помер мирно.
Святий мученик Єрмій постраждав за Христа у місті Комани під час гонінь за імператора Антоніна Пія (138 - 161). Правитель Севастіян, який прибув до Кападокії на виконання наказу про переслідування християн, запропонував святому принести жертву язичницьким богам, обіцяючи за це почесті та милість імператора. Але посивілий воїн мужньо сповідав свою віру в Христа. Після довгих умовлянь правитель наказав мучити святого.
Його били по обличчю так, що здерли з обличчя шкіру, а потім кинули в розжарену піч. Коли через 3 дні піч відкрили, мученик Єрмій вийшов з неї неушкодженим. Правитель Севастіян наказав волхвам отруїти святого Єрмія отрутою. Отруєне пиття не принесло святому ніякої шкоди. Так само і другий кубок з сильною отрутою не вбив мученика. Волхв увірував, приніс покаяння Христу Спасителю і був негайно обезголовлений, охрестившись власною кров'ю і прийняв мученицький вінець. А святий Єрмій був відданий на ще більш жорстокі муки: з нього витягали жили, кидали в кипляче олово, викололи очі, але він смиренно дякував Господу Ісусу Христу.
Потім мученика Єрмія повісили головою вниз. Три дні висів він у такому положенні. Люди, послані правителем упевнитися у смерті мученика, знайшли його живим. Уражені дивом, вони осліпли від жаху й почали кликати до святого, щоб він допоміг їм. Святий мученик велів підійти осліплим до нього, поклав на них руки, і зцілив Ім'ям Ісуса Христа. У люті правитель наказав здерти з тіла святого всю шкіру, але страстотерпець як і раніше залишався живим. Тоді збожеволілий Севастіян власноруч відрізав йому голову ножем. Християни таємно поховали тіло мученика Єрмія, від святих мощей якого здійснювалися численні зцілення.
Святий мученик Философ (ІІІ).
Святий мученик Философ постраждав за Христа в Олександрії в часі гоніння імператора Декія (249 - 251). Юнака примушували відректися від Христа, але він залишався непохитним. Тоді мучителі вирішили схилити його до гріха. Святого привели в квітучий сад і зв'язаного залишили наодинці з розпусною жінкою. Щоб не піддатися гріху, святий відкусив собі язика і завдяки цьому страшному болю убезпечив себе від плотської пристрасті. Він виплюнув закривавлений язик в обличчя блудниці. Кати, бачачи мужність і безстрашність мученика, відрубали святому мечем голову.
(фото оригіналу)
Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Непорушна Стіна» виконана в стилі мозаїки на стіні над горнім місцем головного вівтаря київського Софійського собору. Божа Матір зображена на золотому тлі, що стоїть на ввесь зріст на чотирикутному золотому камені з піднятими руками.
Ікона отримала своє найменування «Непорушна Стіна» з огляду на те, що протягом дев'яти століть залишалася неушкодженою, незважаючи на те, що і собор, і місто неодноразово піддавалися руйнуванню. Зберігся старовинний опис цієї ікони: «Ріст Богородиці велетенський, як і всі Її справи на Русі. Вона стоїть на золотому камені, як непорушна Опора всіх, хто притікають до Її захисту. Небесного кольору Її хітон, червоний пояс і на ньому висить лентіон, яким Вона витирає стільки сліз. Лазурові поручі на піднятих до Неба руках. Золоте покривало опускається з Її голови, яке перевішене у вигляді омофору на ліве плече, на знак Її покрову, ширшого від хмар, оспіваного церковними піснеспівами. Світла зірка горить на чолі Богоматері і дві зірки на раменах, бо Вона Сама, Матір Незаходимого Світла, є для нас зорею Незаходимого Сонця ».
За київськими переказами, столиця не загине, поки розгорнено над нею руки Божої Матері «Непорушна Стіна».