Житіє святих на кожен день - 11 червня
11 июня 2012. Разместил: admin
Свята мучениця Феодосія діва Тирська постраждала в 307 році. 11 червня / 29 травня святкується перенесення її мощей до Константинополя, а пізніше до Венеції.
Одного разу, під час гоніння на християн, яке тривало вже п'ять років, сімнадцятирічна Феодосія підійшла до засуджених в'язнів-християн, які перебували в преторії. Був день Святої Пасхи, і мученики говорили про царство Боже. Свята Феодосія просила їх пом'янути її перед Господом, коли вони постануть перед Ним. Воїни побачили, що дівчина вклонилася в'язням, взяли її і відвели до правителя Урвана. Правитель змушував дівчину принести жертву ідолам, але вона відмовилася, сповідуючи свою віру в Христа. Тоді святу піддали жорстоким катуванням, тіло її стругали залізними кігтями так, що оголилися кістки.
Мучениця мовчки і з радісним обличчям переносила страждання і на повторну пропозицію правителя принести жертву ідолам відповіла: "Божевільний, адже я спромоглася приєднатися до мучеників!" Дівчину з каменем на шиї кинули в море, але Янголи вивели її з безодні. Тоді мученицю віддали на поживу звірам. Бачачи, що звірі її не чіпають, мучителі відсікли їй голову. Вночі свята Феодосія явилася батькам, які намагалися вмовити свою дочку не йти на страждання, в світлому одязі, з вінцем на голові і сяючим золотим хрестом у руці і сказала: "Дивіться, ось якої великої слави ви хотіли мене позбавити!".
Блаженний Іван, Христа ради юродивий, Устюжський чудотворець, народився в селі Пухове, поблизу старого Устюга, від благочестивих батьків Сави і Марії. З юних років він відрізнявся суворим постницьким життям, по середах і п'ятницях нічого не їв, а в інші дні харчувався лише хлібом і водою. Батьки його переселилися в місто Орлець на річці Юг, неподалік від Устюга.
Овдовівши, мати святого прийняла постриг з ім'ям Наталія у Троїцькому Орлецькому монастирі. Отрок Іван почав мовчати, а потім спасався за допомогою юродства. Перейшовши в місто Устюг, він оселився в побудованій для нього хатині і проводив ночі в невпинній молитві. Вдень же, в подертому лахмітті і босим впродовж року, ходив по вулицях міста, відпочиваючи іноді на купі гною і переносячи безліч образ і знущань від жителів міста.
Ще за життя святий удостоївся дару чудотворіння, помер молодим, 11 червня / 29 травня 1494 року, і був похований біля Успенського собору в місті Устюзі. Згодом над його мощами була побудована церква його імені. Служба блаженному Івану Устюжского написана в XVI столітті. У 1554 році за спогадами людей, котрі знали його, було складено його житіє, а дещо пізніше - похвальне слово. Святий подвижник прославився заступництвом при нашесті ворогів і благодатними зціленнями хворих різними недугами.
Перший Вселенський Собор відбувся у 325 р. у місті Нікеї за імператора Костянтина Великого. Цей Собор було скликано проти лжевчення олександрійського священика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження другого Лиця Св. Тройці, Сина Божого, від Бога Отця, і вчив, що Син Божий є тільки вище творіння. У Соборі брало участь 318 єпископів, серед яких були: св. Миколай Чудотворець, Яків, єпископ Низибійський, Спиридон Тримифунтський, св. Афанасій Великий, який був у той час ще в сані диякона, та ін.
Собор осудив і відкинув єресь Арія й утвердив неспростовну істину – догмат: Син Божий є істинний Бог, народжений від Бога Отця перше всіх віків і так само вічний, як Бог Отець; Він народжений, а не сотворений, і єдиносущний з Богом Отцем.
Щоб усі православні християни могли точно знати істинне вчення віри, воно було ясно і коротко викладено у перших семи членах Символу віри.
На цьому ж Соборі було постановлено святкувати Пасху (Великдень) у перший недільний день після першого весняного повного місяця, визначено було також священикам бути одруженими, було встановлено багато інших правил.
Преподобномучениця Феодосія жила в VIII столітті. Вона народилася завдяки старанній молитві батьків і після їх смерті виховувалася в константинопольському жіночому монастирі на честь святої мучениці Анастасії. Свята Феодосія прийняла постриг у жіночій обителі після того, як роздала бідним майно, яке залишилося від батьків. Частину грошей вона офірувала на написання ікон Спасителя, Божої Матері і мучениці Анастасії. Коли зацарював Лев Ісавр (717 - 741), жорстокий гонитель іконошанувальників, він видав наказ повсюдно знищити святі ікони. У Константинополі існували тоді ворота, що називалися "мідними", а над ними вже більше 400 років знаходився мідний образ Спасителя.
У 730 році лжепатріарх-іконоборець Анастасій наказав зняти образ. Православний люд, на чолі якого була преподобномучениця Феодосія з іншими черниці, кинувся на захист ікони і перекинув сходи разом з воїном, що виконував наказ. Лжепатріарх Анастасій, боячись, що хвилювання посиляться, сповістив про те, що трапилося імператора. За наказом останнього воїни перебили всіх черниць, а преподобномученицю Феодосію як саму ревну захисницю ікон уклали в темницю. Протягом тижня їй щодня наносили по сто ударів, а на восьмий день повели вздовж міста, жорстоко б'ючи по дорозі. Один з воїнів почав бити мученицю і завдав їй смертельну рану, від якої мучениця зразуж померла.
Тіло святої преподобномучениці, кинуте на землю, було з благоговінням поховано християнами в монастирі Діокрітіс в Константинополі. Місце поховання преподобномучениці Феодосії прославилося численними зціленнями хворих.
Ікона Божої Матері «Споручниця грішних» названа так за написом, що зберігся на іконі: «Я Споручниця грішних перед Сином Моїм ...».
Вперше цей образ прославився чудесами в Миколаївському Одринському чоловічому монастирі колишньої Орловської губернії в середині минулого століття. Стародавня ікона Богоматері «Споручниця грішних» через свою стародавність не користувалася належною шаною і стояла в старій каплиці біля монастирських воріт. Але в 1843 році багатьом жителям у сновидіннях було відкрито, що ікона ця наділена за Божим Промислом чудотворною силою. Ікону урочисто перенесли до церкви. До неї почали сходитися віруючі і просити про лікування своїх печалей і хворіб. Першим отримав зцілення розслаблений хлопчик, мати якого палко молилася перед цією святинею. Особливо прославилася ікона під час епідемії холери, коли багатьох смертельно хворих, з вірою до неї прибігаючих, вона повернула до життя.
У монастирі на честь чудотворного образу був побудований великий трьохпрестольний храм. На іконі «Споручниця грішних» Богоматір зображена з Немовлям на лівій руці, Який обома руками Своїми тримає Її праву руку. Голови Богоматері і Немовляти увінчані коронами.
У 1848 році ретельністю москвича Димитрія Бонческула був зроблений список з цього чудотворного образу і встановлений в його будинку. Незабаром він прославився витіканням цілющого мира, що подавало багатьом одужання від тяжких хвороб. Цей чудотворний список перенесли в храм святителя Миколая у Хамовниках, в якому був влаштований тоді ж боковий вівтар на честь ікони Божої Матері «Споручниця грішних». Крім 20 березня, святкування на честь цієї ікони відбувається 11 червня.
Святий угодник Божий Лука, засяяв у сонмі святих Церкви Христової як сповідник, явив у своїй особі образ доброго пастиря, який зціляє недуги як душевні, так і тілесні, показав приклад поєднання служіння архіпастиря і лікаря. Його богословські трактати пробуджують віру і переконують тих, хто сумніваються в істинності буття Божого, спростовуючи різні псевдонаукові теорії. Свої подвигом святитель показав, що є "несення хреста Христового".
Архієпископ Лука (у миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився в Керчі 27 квітня 1877 року. Закінчивши гімназію, міркуючи про вибір життєвого шляху вирішив, що зобов'язаний займатися лише тим, що "корисно для страждаючих людей", обрав медицину. Після закінчення університету майбутній святитель займався медичною практикою і науковими дослідженнями. У 1920-х роках він працював хірургом в Ташкенті, активно бере участь і в церковному житті, відвідуючи засідання церковного братства. Слова єпископа Ташкентського Інокентія: "Доктор, вам треба бути священиком" були сприйняті як Божий заклик. Після трирічного служіння в сані ієрея отець Валентин приймає чернечий постриг з ім'ям апостола, євангелиста і лікаря Луки, і 30 травня 1923 року ієромонах Лука був таємно хіротонізований на єпископа. З цього часів починається хресний шлях Владики як сповідника. Численні арешти, тортури і посилання не послабили ревности Святителя у виконанні архіпастирського обов'язку та служіння людям як лікаря.
З 1946 по 1961 рік Владика Лука був правлячим архиєреєм Кримської єпархії. Помер Преосвященніший Лука 11 червня 1961 року, в день Всіх святих, які в землі Українській просіяли. Але пастир не залишив свою паству. Його молитвами відбувалися численні чудесні зцілення. У 1996 році було набуто святі останки архієпископа Луки, які в даний час почивають у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя. Бог молитвами святителя Луки нехай і нас укріпить в несенні свого хреста і в доброму сповіданні Святої Православної Віри.