Проблеми міліції сьогодні створюють діти дітей лихих 1990-х
12 января 2013. Разместил: tinet
Буденні фрази "Все найкраще - дітям», «Діти - квіти життя" сьогодні звучать побито і банально. Однак так було далеко не завжди. У царській Росії в 1910-му році налічувалося 2,5 млн дітей, що не мали даху над головою і харчування. Гострою ця проблема була і після приходу до влади більшовиків. Саме тому 14 січня 1918 р. декретом Ради Народних Комісарів, підписаним Леніним, були створені комісії у справах неповнолітніх. В Білорусі вони діють і досі.
Про те, як їм працюється сьогодні, нашій газеті розповіла заступник голови комісії у справах неповнолітніх адміністрації Радянського району Гомеля Ірина Прач.
"Важких" і в СРСР вистачало
В комісію у справах неповнолітніх Ірина Прач прийшла працювати в 1986 році. До цього працювала в комсомольській організації. Спілкувалася, як зараз прийнято говорити, із "золотою" молоддю.
Втім, згадує Ірина Іванівна, "важких" підлітків і в ті роки вистачало. Радянські часи не були винятком. У середині 1980-х проблемою номер один для комісії у справах неповнолітніх районної адміністрації було небажання дітей ходити до школи.
- Якщо ви зараз подумали, що це були хлопці з циганських сімей, то помилилися. Хоча вони теж доставляли клопоту міліції та нашій структурі. В основному школу прогулювали діти з неблагополучних сімей, в яких батьки зловживали спиртним, - пояснює Ірина Іванівна і тут же наводить приклад. - Пригадую Сергійка, батько якого сильно пив, сином абсолютно не займався. Хлопчисько був наданий сам собі. Закинув навчання. Можна сказати, в школі тільки числився. Його постійно залишали на другий рік. Коли хлопець виріс, йому вже було соромно сідати за одну парту з хлопцями на 4-5 років молодше за себе. І таких "важких" було досить багато.
Але рішення проблеми знайшлося. За підтримки керівництва місцевої адміністрації у вечірній школі № 7 відкрили коригувальний клас. У ньому зібрали дітей, які м'яко кажучи, запустили навчання. Ідея виявилася досить успішною. При належній старанності колишні другорічники здавали екстерном програму за декілька класів і «перескакували» відразу на два-три роки вперед. В кінцевому підсумку за знаннями вирівнювалися зі своїми однолітками.
- До тих пір подібного коригуючого класу в нашій країні не було. Про це навіть писали в республіканській пресі, - не без гордості говорить Ірина Прач. Вона, до речі, вважає, що в радянські часи працювати було легше. Хоча б тому, що в ті роки підлітків було набагато простіше працевлаштувати, ніж сьогодні. Під час літніх канікул підприємства охоче брали хлопців на роботу. Один лише завод пластмасових виробів (зараз ВАТ "Медпласт." - Прим ред.). приймав до двохсот чоловік.
Діти, яких ми втратили
Після розпаду СРСР роботи у комісій у справах неповнолітніх помітно додалося. У магазинах - порожні полиці, людям місяцями не виплачували зарплату. У ті часи багато батьків думали лише про те, як нагодувати своїх дітей. Не до виховання їм було. І результат не змусив себе довго чекати.
Саме на лихі 1990-ті припав пік підліткової злочинності. Якщо зараз в районі за рік реєструється не більше 30 злочинів, скоєних неповнолітніми, то в 1990-ті цей показник був значно вище - близько 180.
В основному, підлітки здійснювали крадіжки. У свій час дуже поширеною була крадіжка жіночих хутряних шапок і сумочок. Іноді крали спонтанно, але бувало, що виходили на "полювання" цілеспрямовано, компанією. Вкрадене тут же здавали торговцям на якому-небудь ринку.
- Нерідко бувало, що злочини здійснювали діти з цілком благополучних сімей, - розповідає заступник голови КСН. - Робили це не тому, що були голодні, а із заздрості до більш забезпечених однолітків. У яких були ігрові приставки, плеєри, відеомагнітофони, джинси ...
Що посіяли, те й пожали
У дітей з 1990-х вже з'явилися свої діти, але от як їх виховувати, батьки часто просто не знають. Не було в них у свій час позитивного прикладу.
- Доводиться стикатися з щирим подивом недбайливих батьків, - не приховує очевидного Ірина Прач. - Як же так, обурюються мами і тата, що зловживають спиртним, дитина одягнена, взута, нагодована, ходить до школи, а ви, з комісії, приходите в наш будинок і пред'являєте якісь претензії! Їм чомусь навіть в голову не приходить, що їх можуть позбавити батьківських прав. Всі, наприклад, знають: керувати автомобілем у нетверезому стані не можна. З технікою, виходить, так поводитися заборонено, а з дитиною, яка цінніше будь-якого авто, можна.
Помітно, що кожну подібну історію Ірина Іванівна сприймає близько до серця. Вона знає, до чого в підсумку може призвести нерозуміння або небажання батьків жити по-людськи. Та й інших проблем зараз вистачає. Наприклад, "молодшає" підліткове пияцтво. Пиво, джин-тонік або що-небудь міцніше неповнолітні вживають все частіше.
Після того як в Гомелі побудували велику кількість супер- і гіпермаркетів, почастішали випадки підліткового злодійства. Крадуть неповнолітні дрібничку: жуйки, шоколадки. Діти знають, що красти недобре, але при цьому не відчувають докорів сумління. Вони бояться попастися, але їх не хвилює те, що хтось осудить їх поведінку.
- Сьогодні дуже важливо відродити моральність у нашому суспільстві і наших дітях, - вважає Ірина Прач. - Саме тому ми тісно співпрацюємо із православною церквою. Для роботи з батьками намагаємося частіше залучати священиків. Ну а дітей потрібно виховувати на позитивних прикладах. З особистого досвіду знаю, що залякування ні до чого доброго не приводить.
Змінилося покоління - змінилися проблеми
У СРСР, що б там не говорили, особистий автомобіль таки був розкішшю. Зараз це далеко не так. І ось з'явилася нова проблема - підлітки все частіше сідають за кермо автомашини або мотоцикла, не маючи при цьому водійського посвідчення. Підсумок - зростання правопорушень, пов'язаних з порушенням правил дорожнього руху. Так, один хлопчина протягом року попався вісімнадцять разів за водіння автомобіля без водійських прав.
З поширенням комп'ютерної техніки з'явилися і специфічні проблеми. Діти поступово втрачають навички живого спілкування. Повністю занурюються у віртуальний світ, абсолютно забуваючи при цьому про світ реальний.
- Якось до мене прийшла стурбована мама. Розповіла, що її неповнолітній син проводить за монітором комп'ютера по дванадцять годин на день. Грає. Причому у хлопця настільки сильна залежність, що він не тільки їсть, не відходячи від комп'ютера, але навіть справляє природну потребу. Спеціально для цього поставив поряд з собою пляшечку для сечі... - не називаючи імен, ділиться прикладами з життя Ірина Прач. - Ви напевно чули історію про підлітків, які спілкувалися в соціальних мережах, а потім на грунті спільної неприязні до однієї зі своїх ровесниць вирішили помститися їй. Компанія заманила дівчинку в ліс, де над нею всіляко знущалися.
Зі своєю жертвою підлітки повелися настільки жорстоко, що в кінцевому підсумку цей конфлікт призвів до кримінальної справи. Сучасні діти взагалі відрізняються безсердечністю. Причому, як правило, вони цього навіть не усвідомлюють. Компанія, про яку тільки що розповіла, так і не визнала своєї провини. Підлітки не розуміли, чому вони повинні вибачитися перед своєю жертвою. На їхню думку, дівчинку слід було провчити, що вони і зробили.
Людські біди по інструкції не вирішиш
95-у річницю створення комісій у справах неповнолітніх Ірина Прач і її колеги зустрінуть на своїх робочих місцях.
- Повірте, в основному в мій кабінет приходять люди, у яких дуже серйозні проблеми. І вирішувати їх не завжди потрібно строго у відповідності з посадовими інструкціями, - зізнається Ірина Іванівна. - Я жалію людей. Покарати, відібрати, позбавити, оштрафувати - це ж простіше всього. Але не варто забувати про те, що кожна людина може зробити помилку, і у неї повинен бути шанс виправити її.
Не так давно в щирості слів Ірини Прач довелося особисто переконатися. В актовому залі районного відділу міліції проходив показовий суд над недбайливою мамою. Її збиралися позбавити батьківських прав. Було помітно, що жінка не хотіла втрачати дитини. Свідки стверджували, що вона змінила свою поведінку в кращу сторону, перестала зловживати спиртним, влаштувалася на роботу. Але думки з приводу того, яке рішення по даній цивільній справі має винести суд, розділилися. Ірина Іванівна встала на сторону своєї підопічної.
- Потрібно завжди пам'ятати про те, що позбавлення батьківських прав - це виняткова міра. І якщо є хоч найменша можливість зберегти для дитини повноцінну сім'ю, дати можливість батькам виправитися, потрібно підтримати їх, - каже моя співрозмовниця. Схоже, що для Ірини Іванівни немає кращої нагороди, ніж щасливі очі дітей.
- Так, приходять мами, бабусі. Говорять спасибі, що допомогли вирішити проблеми з їх дітьми. Самі "важкі" іноді заглядають, щоб показати, як вони змогли виправитися і чогось досягли у цьому житті. Приємно усвідомлювати, що допомагаєш людям. Але в цьому ж далеко не тільки заслуга комісії. Величезна роль у роботі з дітьми та сім'ями відділу та закладів освіти, інспекції у справах неповнолітніх, православної церкви, центру соціального обслуговування населення, відділу у справах молоді адміністрації, Білоруського республіканського союзу молоді (БРСМ). Разом легше домогтися позитивних результатів.
Михайло ШЕВЕЛЬОВ, фото В'ячеслава КОЛОМІЙЦЯ, Радянський район
Про те, як їм працюється сьогодні, нашій газеті розповіла заступник голови комісії у справах неповнолітніх адміністрації Радянського району Гомеля Ірина Прач.
"Важких" і в СРСР вистачало
В комісію у справах неповнолітніх Ірина Прач прийшла працювати в 1986 році. До цього працювала в комсомольській організації. Спілкувалася, як зараз прийнято говорити, із "золотою" молоддю.
Втім, згадує Ірина Іванівна, "важких" підлітків і в ті роки вистачало. Радянські часи не були винятком. У середині 1980-х проблемою номер один для комісії у справах неповнолітніх районної адміністрації було небажання дітей ходити до школи.
- Якщо ви зараз подумали, що це були хлопці з циганських сімей, то помилилися. Хоча вони теж доставляли клопоту міліції та нашій структурі. В основному школу прогулювали діти з неблагополучних сімей, в яких батьки зловживали спиртним, - пояснює Ірина Іванівна і тут же наводить приклад. - Пригадую Сергійка, батько якого сильно пив, сином абсолютно не займався. Хлопчисько був наданий сам собі. Закинув навчання. Можна сказати, в школі тільки числився. Його постійно залишали на другий рік. Коли хлопець виріс, йому вже було соромно сідати за одну парту з хлопцями на 4-5 років молодше за себе. І таких "важких" було досить багато.
Але рішення проблеми знайшлося. За підтримки керівництва місцевої адміністрації у вечірній школі № 7 відкрили коригувальний клас. У ньому зібрали дітей, які м'яко кажучи, запустили навчання. Ідея виявилася досить успішною. При належній старанності колишні другорічники здавали екстерном програму за декілька класів і «перескакували» відразу на два-три роки вперед. В кінцевому підсумку за знаннями вирівнювалися зі своїми однолітками.
- До тих пір подібного коригуючого класу в нашій країні не було. Про це навіть писали в республіканській пресі, - не без гордості говорить Ірина Прач. Вона, до речі, вважає, що в радянські часи працювати було легше. Хоча б тому, що в ті роки підлітків було набагато простіше працевлаштувати, ніж сьогодні. Під час літніх канікул підприємства охоче брали хлопців на роботу. Один лише завод пластмасових виробів (зараз ВАТ "Медпласт." - Прим ред.). приймав до двохсот чоловік.
Діти, яких ми втратили
Після розпаду СРСР роботи у комісій у справах неповнолітніх помітно додалося. У магазинах - порожні полиці, людям місяцями не виплачували зарплату. У ті часи багато батьків думали лише про те, як нагодувати своїх дітей. Не до виховання їм було. І результат не змусив себе довго чекати.
Саме на лихі 1990-ті припав пік підліткової злочинності. Якщо зараз в районі за рік реєструється не більше 30 злочинів, скоєних неповнолітніми, то в 1990-ті цей показник був значно вище - близько 180.
В основному, підлітки здійснювали крадіжки. У свій час дуже поширеною була крадіжка жіночих хутряних шапок і сумочок. Іноді крали спонтанно, але бувало, що виходили на "полювання" цілеспрямовано, компанією. Вкрадене тут же здавали торговцям на якому-небудь ринку.
- Нерідко бувало, що злочини здійснювали діти з цілком благополучних сімей, - розповідає заступник голови КСН. - Робили це не тому, що були голодні, а із заздрості до більш забезпечених однолітків. У яких були ігрові приставки, плеєри, відеомагнітофони, джинси ...
Що посіяли, те й пожали
У дітей з 1990-х вже з'явилися свої діти, але от як їх виховувати, батьки часто просто не знають. Не було в них у свій час позитивного прикладу.
- Доводиться стикатися з щирим подивом недбайливих батьків, - не приховує очевидного Ірина Прач. - Як же так, обурюються мами і тата, що зловживають спиртним, дитина одягнена, взута, нагодована, ходить до школи, а ви, з комісії, приходите в наш будинок і пред'являєте якісь претензії! Їм чомусь навіть в голову не приходить, що їх можуть позбавити батьківських прав. Всі, наприклад, знають: керувати автомобілем у нетверезому стані не можна. З технікою, виходить, так поводитися заборонено, а з дитиною, яка цінніше будь-якого авто, можна.
Помітно, що кожну подібну історію Ірина Іванівна сприймає близько до серця. Вона знає, до чого в підсумку може призвести нерозуміння або небажання батьків жити по-людськи. Та й інших проблем зараз вистачає. Наприклад, "молодшає" підліткове пияцтво. Пиво, джин-тонік або що-небудь міцніше неповнолітні вживають все частіше.
Після того як в Гомелі побудували велику кількість супер- і гіпермаркетів, почастішали випадки підліткового злодійства. Крадуть неповнолітні дрібничку: жуйки, шоколадки. Діти знають, що красти недобре, але при цьому не відчувають докорів сумління. Вони бояться попастися, але їх не хвилює те, що хтось осудить їх поведінку.
- Сьогодні дуже важливо відродити моральність у нашому суспільстві і наших дітях, - вважає Ірина Прач. - Саме тому ми тісно співпрацюємо із православною церквою. Для роботи з батьками намагаємося частіше залучати священиків. Ну а дітей потрібно виховувати на позитивних прикладах. З особистого досвіду знаю, що залякування ні до чого доброго не приводить.
Змінилося покоління - змінилися проблеми
У СРСР, що б там не говорили, особистий автомобіль таки був розкішшю. Зараз це далеко не так. І ось з'явилася нова проблема - підлітки все частіше сідають за кермо автомашини або мотоцикла, не маючи при цьому водійського посвідчення. Підсумок - зростання правопорушень, пов'язаних з порушенням правил дорожнього руху. Так, один хлопчина протягом року попався вісімнадцять разів за водіння автомобіля без водійських прав.
З поширенням комп'ютерної техніки з'явилися і специфічні проблеми. Діти поступово втрачають навички живого спілкування. Повністю занурюються у віртуальний світ, абсолютно забуваючи при цьому про світ реальний.
- Якось до мене прийшла стурбована мама. Розповіла, що її неповнолітній син проводить за монітором комп'ютера по дванадцять годин на день. Грає. Причому у хлопця настільки сильна залежність, що він не тільки їсть, не відходячи від комп'ютера, але навіть справляє природну потребу. Спеціально для цього поставив поряд з собою пляшечку для сечі... - не називаючи імен, ділиться прикладами з життя Ірина Прач. - Ви напевно чули історію про підлітків, які спілкувалися в соціальних мережах, а потім на грунті спільної неприязні до однієї зі своїх ровесниць вирішили помститися їй. Компанія заманила дівчинку в ліс, де над нею всіляко знущалися.
Зі своєю жертвою підлітки повелися настільки жорстоко, що в кінцевому підсумку цей конфлікт призвів до кримінальної справи. Сучасні діти взагалі відрізняються безсердечністю. Причому, як правило, вони цього навіть не усвідомлюють. Компанія, про яку тільки що розповіла, так і не визнала своєї провини. Підлітки не розуміли, чому вони повинні вибачитися перед своєю жертвою. На їхню думку, дівчинку слід було провчити, що вони і зробили.
Людські біди по інструкції не вирішиш
95-у річницю створення комісій у справах неповнолітніх Ірина Прач і її колеги зустрінуть на своїх робочих місцях.
- Повірте, в основному в мій кабінет приходять люди, у яких дуже серйозні проблеми. І вирішувати їх не завжди потрібно строго у відповідності з посадовими інструкціями, - зізнається Ірина Іванівна. - Я жалію людей. Покарати, відібрати, позбавити, оштрафувати - це ж простіше всього. Але не варто забувати про те, що кожна людина може зробити помилку, і у неї повинен бути шанс виправити її.
Не так давно в щирості слів Ірини Прач довелося особисто переконатися. В актовому залі районного відділу міліції проходив показовий суд над недбайливою мамою. Її збиралися позбавити батьківських прав. Було помітно, що жінка не хотіла втрачати дитини. Свідки стверджували, що вона змінила свою поведінку в кращу сторону, перестала зловживати спиртним, влаштувалася на роботу. Але думки з приводу того, яке рішення по даній цивільній справі має винести суд, розділилися. Ірина Іванівна встала на сторону своєї підопічної.
- Потрібно завжди пам'ятати про те, що позбавлення батьківських прав - це виняткова міра. І якщо є хоч найменша можливість зберегти для дитини повноцінну сім'ю, дати можливість батькам виправитися, потрібно підтримати їх, - каже моя співрозмовниця. Схоже, що для Ірини Іванівни немає кращої нагороди, ніж щасливі очі дітей.
- Так, приходять мами, бабусі. Говорять спасибі, що допомогли вирішити проблеми з їх дітьми. Самі "важкі" іноді заглядають, щоб показати, як вони змогли виправитися і чогось досягли у цьому житті. Приємно усвідомлювати, що допомагаєш людям. Але в цьому ж далеко не тільки заслуга комісії. Величезна роль у роботі з дітьми та сім'ями відділу та закладів освіти, інспекції у справах неповнолітніх, православної церкви, центру соціального обслуговування населення, відділу у справах молоді адміністрації, Білоруського республіканського союзу молоді (БРСМ). Разом легше домогтися позитивних результатів.
Михайло ШЕВЕЛЬОВ, фото В'ячеслава КОЛОМІЙЦЯ, Радянський район