Бувши в листопаді в Мінську, я проживав на вул. Сурганова. А це, виявляється, зовсім недалеко від Єлисаветинського монастиря! Всього 2 зупинки тролейбуса Якби ж то знав про цей монастир, то міг би туди проїхати, подивитись на власні очі. Ну нічого, дасть Бог - з"явиться можливість.
Ще на початку мого священицького служіння я побачив на вулиці рокера з усіма атрибутами - і грішним ділом осудив. Буквально на наступний день заїзджає цей рокер на своєму "коні" в церковний двір (огорожі тоді ще не було), знімає свої обладунки і заходить в храм. Він стоя і молився всю літургію, посповідався і причастився Святих Таїн. І сповідь його була палкою !!! Це був урок для мене на все життя. Та все жтаки свої обладунки він зняв... Що я порекомендував би панку в цій історії...
На місці трагедії, біля входу на станцію метро «Неміга», 30 травня 2002 р. був встановлений меморіал у вигляді 53 троянд та тюльпанів, розкиданих по метафоричних сходинках, а також маленька капличка з металевою плитою усередині, на якій висічені імена і уривок з Євангелія від Іоана: «Я є воскресіння і життя. Віруючий в Мене, якщо і помре, оживе. І всякий живучий і віруючий в Мене не помре довіку». Плита увінчана православним хрестом. Цього року минає 10-а річниця трагедії...