Насправді так і є. Ми кричимо, коли нас не почули або не хочуть чути а ще, коли ми не хочемо слухати рідну людину - тому і намагаємося перекричати

Прошу вибачення читачів за мою неуважність. Щойно на сайті "Вечірнього Гомеля" під статтею побачив слова "Фото из семейного архива Тамары Редюк
P.S: Если у вас есть возможность оказать хоть какую-то помощь героине этой истории, обращайтесь в редакцию «Вечерки» или напишите на указанный выше электронный адрес."

Іще, прикро, що українці в своїй державі не можуть отримати належної медичної допомоги... В Білорусі з цим набагато краще. 

Найбільше мене обурює поведінка чоловіка, який просто запив замість допомогти. На власному досвіді знаю як  бути  у важкій ситуації, а поряд ще й такий чоловік. Наші Матері просто стають героїнями у таких ситуаціях. Велике їм спасибі та низький уклін. Слава Богу, що дитині дав шанс на життя.

Я от думаю, а чому жінки стають повіями?.. Сказати, що від скрути, безвиході - ні, навряд чи. Більшість жінок у скрутній ситуації десь підробляють, торгують, стають на облік в Центр зайнятості, опановують професію хоча б перукаря... А тут зачасту ради отримання благ, які недешево коштують, легковажні жінки намагаються підзаробити тим, чим Бог суворо заборонив "працювати"! У інтернеті прочитав, що чимало берлінських студенток готові вийти на панель, щоб оплатити своє навчання у вузах. Хоча ніхто ж не змушує їх здобувати саме вищу освіту. У випадках із статті про петербурзького священика теж описано, що батюшка одній допоміг вступити до вузу, іншій купив кімнату в Петербурзі (де б собі такого щедрого спонсора знайти хоча б на житло в Ніжині, а це значно дешевше  ?), третій допоміг відкрити власну швейну фірму в Нижньому Новгороді (не простою швачкою в ательє влаштувалася)...
Мабуть, повіями стають або легковажні жінки, яким матеріальне понад усе, або ж жінки із заниженою самооцінкою, які просто не цінують себе. Гадаю, тут слід ретельно дослідити корені, причини цього явища (а мабуть є вже й наукові дослідження цієї теми), щоб кваліфіковано допомогти цим жінкам виправитись. Петербузький священик намагається допомагати своїми методами. Невідомо тільки, наскільки вони дієві, адже виходить, що отримавши бажані матеріальні цінності ті дівчата покинули своє "ремесло". А що, як раптом завтра захочеться чогось більшого, наприклад замість квартири - котедж в Майямі? Тут треба поступово душу жінки міняти, щоб подібні бажання не повторилися. Хоча з іншого боку, не можна це робити різко, неслід вести до релігії ту людину, яка до неї не хоче йти. Як говорив один священик, православ'я тим і відрізняється від протестантизму, що у нас прихожани, а не привожани...

Дуже цікава і повчальна історія. А вчинок священника справді дуже добрий. Плвією стати легко, а от зняти з себе це тавро і вибратися з багна майже неможливо. Мені б не шкода було, якби мої пожертви пішли на таку справу.

Стосовно особистості цього священика цілком згоден з Вами, він якийсь чудний. З його слів, він за літургією молиться за упокій душі Сталіна... І ікона місцево шанованої блж. Мотрони Московської зі Сталіним намальована дуже дивно: там Сталін на передньому плані, а свята позаду "вождя"... Зараз зустрічаються ікони з відомими громадськими діячами: гетьманами, письменниками, навіть з Ющенком, проте на першому плані завжди зображується святий, а не мирські люди!
Але в даному випадку мене зацікавила лише ідея допомоги священика повіям тому й додав новину на сайт.

Стаття викликала якісь сумніви... Походив по інтернету виявляєть цей поп любить і шанує не тільки проституток... він навіть сталіну поклоняється, як святому!!!!!!!!!!!!
 "Не треба затягувати їх у релігію!" -  із вуст священика , звучить по меншій мірі дивно.... Взагалі трошки все це не так!

Вітаю на сайті , дякую за інф. до зустрічі...
 адмін.

Можна завантажити фільм собі на комп'ютер за посиланням http://media.pravmir.ru/video/velikijpost.avi

 присутні помилки в деяких словах