ВХІД НА САЙТ
 
 
Навігація
Православний календар
Календар
«    Январь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Сайти Київського патріархату
Офіційний веб-сайт Української Православної Церкви Київського Патріархату cerkva.info

Офіційний веб-сайт Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату

Православний портал

Сайт собору Різдва пресвятої Богородиці, м. Дубно, УПЦ КП Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Православний духовний центр Агнець cerkva-snt.at.ua
Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

— УПЦ КП Волинська єпархія - офіційний веб-сайт

— УПЦ КП Івано-Франківська єпархія - офіційний веб-сайт

— Сайт православного капелана СНІД-ЦЕНТРА

— Київські єпархіальні відомості

— Рівне православне

— Бурса. Страница архимандрита Гавриила.

— KP - media

— Богословське відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім.Ю. Федьковича

— Києво-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир

— Свято-Феодосіївський ставропігійний чоловічий монастир

— Свято-Володимирський кафедральний патріарший собор, м. Київ

— Храм Живоносного Джерела (Казанської ікони Божої Матері)

— Православний погляд

— Православний портал – LOGOS.UA

— Axios Forum
Наші друзі

— Сайт радіоаматорів м. Ніжина
Ви знаходитеся: » Проповідь » Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
Категорія
[Проповідь]
Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії  

alt

Історія свята


Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня (за Юліанським календарем).


Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.


Крайні терміни, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень. Щодо посту, то заради Благовіщення, він послаблюється.


У Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.


Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.


Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима...".



Про ікону

Іконографія Благовіщення — це зображення «доброї новини» для людства, як говорить сама назва цієї події. Рівночасно це свято великої радості, бо довгоочікуваний прихід Месії сповняється. В іконографії Благовіщення вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у променях світла на Богородицю, згідно зі словами Архангела Гавриїла (Лк. 1, 35). Тут бачимо дію Пресвятої Тройці в найглибшому значенні її таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає Архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.
Архангел Гавриїл, сильне і могутнє слово Боже, звернувся з Благовіщенням до Пречистої Діви, яка представляє ціле людство. Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі — в русі, з жезлом Божого авторитетного післанця. В нього урочистий вигляд, бо він звіщає Богородиці та всьому людству глибоке таїнство (Лк. 1, 30-33). Пречиста нахилила голову, ця поза означає прийняття, згоду. Деякі Отці стверджують, що це — жест дівицтва. Безпліддя є вияв поразки людини, а дівицтво — знак віддання першості іншому: не я творю життя, а Ти, Господи. На її лику — глибока задума й здивування, що Бог для великого діла Воплочення відвічного Слова вибрав саме її, скромну дівицю.
Ангел, небесна істота, зійшов на землю, адже земля — у цьому випадку Богородиця — покликана стати оселею неба. Тому й ця сцена розміщена у священному просторі. Стародавній храм втратив своє значення, вона сама, отінена Духом, стане святинею Всевишнього. Нереалістична, але прекрасна архітектура надає монументальний тон цій події. За старовинною традицією іконографії видно завісу, простягнуту між верхами будівель, щоб вказати, що подія відбувається не на вулиці, а в приміщенні.
В лівій руці Богородиця тримає прялку, що вказує на заняття скромної дівиці, жест правої — говорить про покірне прийняття Божої волі. Марія тримає в руках червону нитку. У цьому криється дуже глибоке богословське значення: Марія перевтілює в образ те, що почула і тому тче образ, тобто тіло, Слова Божого. Нитка, якою Пречиста тче тіло Христа, — червона, адже це — колір божественності. Богородиця натомість зображена у зелених і синіх барвах, щоб вказати на те, що Вона є створінням. Зелений колір — це колір землі, а синій — колір людськості. Марія зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав їй божественність, оскільки Вона Його прийняла, зробила місце для Бога. Ця нитка, таким чином, є не лише нитка тіла Христового, але й нитка її власного тіла: Марія одержує спасіння, поступаючись місцем Слову.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.
Слава, і нині: Кондак, глас 8: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная.


Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.


Євангеліє від Луки 1, 24-38

В ті дні зачала Єлисавета, жена Захарієва, і таїлась п'ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А в місяць шостий посланий був ангел Гавриїл від Бога в місто Галилейське, якому ім'я Назарет, до діви, обрученої мужеві, якому ім'я Йосиф, з дому Давидового; і ім'я діві Марія. І ввійшовши до неї, ангел сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і думала, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать в Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть Йому Господь престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова вовіки, і царству Його не буде кінця. Сказала ж Марія до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю? І відповівши, ангел сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе; тим-то і рождаєме святе наречеться Син Божий. І ось Єлисавета, родичка твоя, і та зачала сина в старості своїй, і цей місяць є шостий їй, називаній неплідною. Бо не знеможе в Бога всяке слово. Сказала Марія: Ось раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму. І відійшов від неї ангел.


Проповідь

Радістю сповнюються наші серця, коли ми чуємо про прихід архангела Гавриїла до Діви у невелике місто Назарет, щоб сповнилося Писання про Ісуса Христа, як назорея. Цей ангел, читаємо у євангелії св. Луки, недавно приходив до Захарії священика і сповістив йому теж, радісну новину, що його жінка, Єлизавета, породить сина. Але, тому що вони були людьми похилого віку й до цього часу не було дітей, - священик засумнівався, не повірив ангелові, не прийняв великої та бажаної радості від Бога; - онімів за недовіру аж до часу народження сина Івана. Там, вагітною стала неплідна Єлизавета у старості років, тут, у благовіщенні, Марія без порушення дівоцтва, прийняла у лоно Сина Божого через сповіщення ангела. Людям видається це дивним: «У людей це неможливо, Богові – все можливо» (Мт 19,26). Так, це перевищувало розуміння Марії і наше, щоб родити діві без втручання чоловіка, але це була дія й постанова Бога, вища від природних законів. Тому родили у старості безплідні Сара, Ревека й Анна, щоб усім людям краще було розуміти силу Бога, щоб простіше можна було сприйняти втілення Сина Божого у лоні Марії, безпосередньо за промовленим словом від ангела. Всюди, де діє сила божа, людське розуміння та мудрість повинні коритися перед могутністю Пресвятої Трійці.
Уявімо собі, коли б до нас прийшов ангел, як ми повелися б у такому випадку? Мабуть, подумали б, що то примара, що наш глузд вводить нас у блуд, злякалися б, зніяковіли, не вірили б у те, а може і померли б… Чого Господь не допустив би, якщо б бажав у такий спосіб спілкуватися з нами. Марія була готова розмовляти з посланцем неба. Не знаємо, може вона коли-небудь вже мала зустріч з добрим небесним Духом? Вона стривожилася, але не злякалася, розпізнала у ньому святого посланця, а не засумнівалася, що це підступний дух, котрий у вигляді змія звів Єву (пор. Бут 3,1). Марія спокійно приймає слова Гавриїла, бо постійно молиться. Вона перебувала у глибокому, внутрішньому єднанні з Господом, тому й розпізнала швидко доброго небесного мешканця. Почула для себе дивні слова, хоч бажала та молила Всевишнього, щоб прискорив час приходу Месії на землю, котрому бажала б служити. Про нього слуга знала із Святих книг, що уважно перечитувала, коли перебувала у святині й завжди усе передумувала у своєму серці (пор. Лк 2,19). Марія, молоденька дівчина, їй всього 15-17 років, але вона «чесніша від Херувимів і без порівняння славніша від серафимів» (пор. Утреня, канон). Такою її створив Господь, вона була пренепорочною від моменту зачаття у лоні матері. Дану прародичам обіцянку в раю, сповняє Марія через свого Сина, Ісуса Христа, - розчавити голову дияволові, котрий звів першу жінку. Марія – інша від Єви, бо не допускає сумніву Господнім словам, що приніс їй ангел. Це її право вияснити як станеться материнство, бо вона, виходить, постановила жити виключно для Бога, посвячуючи йому свою непорочність та дівоцтво: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа» (Лк 1,34). Не знала як станеться, бо все сталося велінням з неба. Говорила, що не знає жодного чоловіка, котрий би посмів порушити її постанову служити у непорочності Господу; це – правда, але правда й те, що вона глибоко знала Бога. Бажала жити так, як живуть ангели у небі, котрі «не женяться і не виходять заміж». Для неї це запитання не було висловленням недовіри, принесеним словам ангела від Бога, але виявом своєї постанови жити у виключній посвяті свого серця для Творця. Ангел прийшов вже до обрученої Діви, але не замужньої, щоби це таїнство скрити перед дияволом, котрий знав про це із пророцтва Ісаї (пор. св. І. Золотоус., «На Благовіщення … Богородиці»). Злий дух не міг до кінця зрозуміти цього таїнства, не міг перешкодити ділу Господньому, хоч Владика приблизив усе до природного способу життя. Гріх у раю приніс велику шкоду задуманому ділу Творця, але не незнану для Бога. Так, Господь шанував вільні дії людини, котра повинна була вибирати між законом Божим, а пропозицією сатани. Жаль, що людина дала себе обдурити, послухала ворога Бога, а злегковажила любов та доброту Небесного Отця. Так стається завжди, коли людина вибирає гріх, замість любові Всевишнього та вірності його законові. Промах перших родичів не став на перешкоді, щоб довести Богові свого діла до кінця. Прийшов на світ Божий Син, Друга Особа Божа, котрий усе змінив, усе направив. Правда, він понизив себе, приймаючи людську природу від Діви Марії, але разом з тим, підніс цю природу до божественної гідності. Коли юдеї хотіли каменувати Спасителя, Ісус Христос сказав: «Хіба не написано у законі вашому: Я сказав: ви – боги? Коли закон, отже, богами зве тих, до кого слово Боже було , - а Писання годі усунути» (Ів 10,34-35), - так промовляв Спаситель. Так високо, понад усе створене, підніс нашу природу Божий Син, через прийняття тіла від Марії.
Ангел, словом «радуйся» приніс спасенну вістку для Марії. Але це також, наша спільна радість, бо прийшло спасіння світу, бо люди уже вийняті з-під влади сатани, тому потрібно радіти, що Господь Бог не відвернувся від людей, а сам прийшов, щоб нас освятити та спасти. Помилка перших людей, обернулася великою радістю для усього людського роду. Сьогодні радіймо подвійно, бо з святом Благовіщення Богородиці, ми стоїмо напередодні «Свята над святами і торжества всіх торжеств», - Воскресіння ГНІХ. Хай це свято духа, наповнює нас Божими дарами та його радістю. Вибираймо цю добру частину, «котру від нас ніхто не може забрати». Бажаю усім вам радості від сьогоднішнього свята, радості з Пресвятою Богородицею, котра перебуває з нами, любить нас, заступається за нас та допомагає нам в освяченні, й спасінні нашої душі. Радіймо від сьогоднішнього торжества з усім небом, бо вибір Марії на Матір Сина Божого, стався для нас усіх спасенним. Дякуймо її за згоду стати Матір’ю Бога та нашою Матір’ю.



Джерело:  http://www.ugcc.org.ua/559.0.html

 (голосов: 1)
 
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрованний користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
Просмотрено: 1135 раз   Надрукувати
Онлайн трансляція

Live video from your Android device on Ustream
Мінічат
Лічильник
Погода в Ніжині
Наші банери

Запрошуємо до обміну кнопками!


Сайт храму святої Покрови в м. Ніжині
Сайт храму святої Покрови в м. Ніжині
Copyright by Pokrova.uacity.com
All rights reserved
 
Rambler's Top100