Думаю, що Промислом Божим було необхідним провести цю допитливу дівчину до Православ"я через стільки різних сходинок. І кожна сходинка їй щось дала, чимось збагатила, привела до якогось висновку. Думаю, що ця дівчина набагато щасливіша за тих багатьох православних, які одразу стали православними і змалку виховані "православними" батьками в непримиримому ставленні до іновірців, інакодумців; в обрядовірстві чи в есхатологічних настроях. А таких "православних" нажаль море. Справжній же православний християнин буде з повагою і любов"ю ставитись до людей іншої конфесії чи іншої віри. І навіть минуле перебування в протестантизмі сприйматиме не як огиду, а як послану Богом сходинку на шляху Богопізнання.

P.S. Якось в Києво-Печерській лаврі спостерігав таке: неподалік трапезної стояли і розмовляли літній батюшка і трішки молодша жіночка. А на трапезній для захисту від допитливих туристів написано: стороннім вхід заборонено. Тут до трапезної йде група іноземних туристів: всі смугляві, одяг строкато-яскравий. Жінка побачивши їх говорить батюшці: "Що це за папуаси? Їх же, напевне, туди впускати не можна?!" Батюшка відповів: "Ну ти й жорстока! Тобі аби не впускати! То до храму їм може й не можна входити, бо вони може й не охрещені. А коли людина їсти хоче, то чому її не впустити до трапезної?"